И когда он был еще далеко, увидел его отец его и сжалился; и, побежав,
пал ему на шею и целовал его. Сын же сказал ему: отче! я согрешил
против неба и пред тобою и уже недостоин называться сыном твоим. А
отец сказал рабам своим: принесите лучшую одежду и оденьте его, и дайте
перстень на руку его и обувь на ноги; и приведите откормленного
теленка, и заколите; станем есть и веселиться! ибо этот сын мой был
мертв и ожил, пропадал и нашелся. И начали веселиться. Старший же сын
его был на поле; и возвращаясь, когда приблизился к дому, услышал пение
и ликование; и, призвав одного из слуг, спросил: что это такое? Он
сказал ему: брат твой пришел, и отец твой заколол откормленного
теленка, потому что принял его здоровым. Он осердился и не хотел войти.
Отец же его, выйдя, звал его. Но он сказал в ответ отцу: вот, я столько
лет служу тебе и никогда не преступал приказания твоего, но ты никогда
не дал мне и козленка, чтобы мне повеселиться с друзьями моими; а когда
этот сын твой, расточивший имение свое с блудницами, пришел, ты заколол
для него откормленного теленка. Он же сказал ему: сын мой! ты всегда со
мною, и все мое твое, а о том надобно было радоваться и веселиться,
что брат твой сей был мертв и ожил, пропадал и нашелся».
Це,
мабуть, одна з найвідоміших історій Нового Заповіту. Але сьогодні ми
розглянемо її під новим кутом. Всі завжди змальовують батька, який
згадується у цьому уривку зі Святого Письма, люблячим і терплячим, але
рідко хто пам’ятає, що він був спочатку праведним, а вже потім
люблячим. Син по закону вимагав у нього розділу майна, тому батько
зробив так, як він просив, хоч це суперечило будь-яким моральним
цінностям, адже син мав би спочатку дочекатися смерті батька, а вже
потім вимагати свою частку. Син залишив рідний дім і прогуляв усі
гроші, які батько заробляв своє працею. Та отець не побіг за ним і не
кричав йому навздогін: «Вернися, я все тобі прощу!» Він не посилав
гінця, «не дзвонив» до сина, не відсилав йому «смс». Він був праведним
і розумів, що не може прийняти сина без покаяння, адже інакше це ще
більше б розбещило і нашкодило б синові.
Написано, що покаяння
сина було настільки великим, що, коли він повернувся до здорового
глузду, то був згоден навіть стати рабом у батьківському домі.
Побачивши глибину покаяння сина, батько не тільки простив його, але й
влаштував йому царський прийом. Тому праведність завжди дорівнює
глибині покаяння.
У той момент, коли відбувався розподіл майна,
старший син отримав свою частку, до якої входив маєток. Тобто з того
дня, коли батько розділив між своїми синами спадщину, обидва вони
повинні були керувати своїми частинами капіталу. Ми знаємо, що зробив
зі своєю часткою молодший син. Але що ж у цей час робив старший?
Дізнаємося далі.
Я бачив багато сімей, які були і люблячими, і
праведними, але мені також відомі сім'ї, де за любов’ю про праведність
забували. Одна мама якось мені сказала: «Пастор, ти не розумієш… Мій
синочок так просить у мене грошей на наркотики! Я мушу давати їх йому,
бо він у мене слабенький!» Скажіть, чи це праведність? Ні. Праведність
реагує на покаяння. Гріх покривається тільки покаянням, а не сліпою
любов’ю! Бог праведний і святий, Він любить усіх людей, але прощає
тільки тих, хто кається!
Я служу Богу вже тридцять три роки,
і за своє життя робив для Царства Божого все, що було у моїх силах.
Відкриваючи церкви і будуючи храми, я мріяв про те, щоб якомога більше
людей спаслося. І сьогодні мені не дуже вигідно викривати грішників та
з кафедри говорити такі серйозні речі, розуміючи реакцію людей. Але я
хочу відійти у вічність праведним, а не тільки люблячим, тим, хто
багато побудував чи зробив. Бо Царство Боже наслідують не місіонери, не
євангелісти, не пастори, а праведники.
Одна жінка якось до мене
прийшла і говорить: «Мої дітки не хочуть працювати, тому я змушена
допомагати їм матеріально!» Тоді я розповів їй приклад зі свого життя.
Моя дочка після школи пішла працювати і вчитися заочно. За свої гроші
вона оплачувала собі навчання, плюс ще й несла служіння в церкві. Ця
сестра мені говорить: «А тобі не шкода було своєї дочки?» «Звичайно,
шкода!» - відповів я. Чому я так з нею повівся? А тому що хотів
виховати гарну людину і майбутню дружину. Сьогодні моя дочка вже
закінчила академію, є дружиною пастора, служить лідером прославлення,
пише пісні та записує диски, народила мені чудову онучку, працює на
роботі, о п’ятій годині ранку встає, готує їсти… Мене питають, як я
зміг так гарно її виховати? Дуже просто – праведністю і любов’ю.
Звичайно, її можна було б жаліти, але тоді вона ніколи б не виросла
такою самостійною та сильною.
Давайте зробимо висновки з історії про блудного сина:
1. Ти сам несеш відповідальність за своє життя.
Ти
проживеш на землі стільки, скільки призначено тобі Богом, і ні батьки,
ні пастор, ні твій служитель, ні дружина чи сім\'я не понесуть
відповідальності за твої вчинки. Всі рішення ти приймаєш сам і
відповідальність за них нести теж будеш сам. Навіть якщо сім\'я твоя не
була досить доброю, щоб дати тобі все необхідне, ти маєш шанс зупинити
прокляття, яке, можливо, було на твоїх батьках, і дати можливість бути
благословенними собі і своїм дітям. Ти несеш відповідальність за те, де
будеш проводити вічність, за своїх потомків.
Ми дали Богу
обіцянку служити Йому у чистій та добрій совісті. Ми не граємося у
церкву! Жінки, уявіть собі, що ваш чоловік любить вас п’ять днів на
тиждень, а у середу та суботу любить ваших подружок! Чи хотіли б ви
мати такого чоловіка? Звичайно, ні. А чому ж ми часто дозволяємо собі
бути християнами на служіннях, а у інші дні живемо зовсім не
по-християнськи?
2. У своїй вірі прикладай такі ж зусилля, які ти прикладаєш у фізичному житті.
У
Біблії сказано, що Царство Боже береться зусиллями. Однієї тільки віри
часто виявляється замало. У своїй вірі ми маємо показувати ще й справи.
Погляньте
тільки, менший син почав вимагати свою частину майна і домігся! А
старший син нарікав на те, що батько ніколи йому нічого не давав. Але
все й так належало йому! Просто потрібно навчитися користуватися тим,
що маєш, і прикладати до цього свої зусилля.
Рік тому наші діти
відпочивали у літньому таборі. Коли я відвідав їх там, то пообіцяв, що
це буде останній табір, який ми орендували, і у наступному році ми вже
відпочиватимемо у своєму власному таборі у Радомишлі. Але коли після
цих слів я приїхав до нашого Молитовно-оздоровчого центру, який ще був
напіврозвалений, то зрозумів, що моєї віри замало, потрібно прикладати
ще й багато зусиль. Сьогодні наші діти у Радомишлі відпочивають у
комфорті, але це коштувало нам дуже величезних затрат і потрачених сил.
Ми працювали там по п\'ятнадцять годин у день. Чому? Бо у нашій вірі ми
проявляли зусилля.
Якщо ти хочеш мати дім, квартиру, смію,
служіння, помазання, то до своєї віри прикладай ще й зусилля! Молодший
син випросив у батька гроші на зло, а старший не міг на добро
попросити! Він так сильно хотів шашликів, але навіть тоді, коли можна
було поїсти їх на святі, що влаштував батько, не зайшов у дім і
залишився голодним.
Якщо ти хочеш побороти гріх, прикладай
зусилля. Хочеш добре знати Біблію – прикладай зусилля і читай її щодня.
Багато пасторів вірять, що у них буде молитовний дім, але нічого для
цього не роблять, тому й не мають!
3. У церкві ти син, без церкви ти пастух своїх пристрастей!
Менший
син бився зі свинями, щоб залізти до корита і наїстися їхньої їжі, але
йому не дозволяли, бо свині для хазяїв були важливішими, ніж він. Тоді
син пригадав, що навіть слуги у домі його батька могли їсти хліб
досхочу! І він схаменувся: «Я ж син!»
Послухай, у церкві ти
служитель і помазаник, царське священство і дитина Божа! Без церкви ти
звичайний грішник. Подумай… Коли син зрозумів, на що він проміняв свій
статус, то щиро розкаявся і пішов назад до батька.
Батько у
свою чергу ніколи не порушував правди. Він весь цей час з вірою чекав
на повернення сина, але не бігав за ним. Він чекав від свого сина
щирого покаяння, і коли побачив, що син згоден навіть рабом бути у його
домі, сказав: «Давайте йому кращу одежу і каблучку на палець!»
Праведність реагує на покаяння, і чим глибше покаяння, тим більша любов.
Любов
і неправда ніколи не ходять поруч. Якби син прийшов і нагло попросив би
у батька ще грошей, він би не влаштовував на його честь свята.
Якщо
у церкві є правда, Бог відвідує таку церкву і там проявляється Його
величезна любов і чудеса. Бог не прийде туди, де є неправда і
нечистота. Покаяння – це найбільша правда! Чим більше ти і я будемо
перебувати у правді Божій, тим більше Бог буде покривати нас Своєю
любов’ю.
Гріх знищує все у житті людини, але є двері, які ведуть до життя – це покаяння!
|
