Лк 13:10-17
«В одной из синагог учил Он в субботу. Там была женщина, восемнадцать лет имевшая духа немощи: она была скорчена и не могла выпрямиться. Иисус, увидев ее, подозвал и сказал ей: женщина! ты освобождаешься от недуга твоего. И возложил на нее руки, и она тотчас выпрямилась и стала славить Бога. При этом начальник синагоги, негодуя, что Иисус исцелил в субботу, сказал народу: есть шесть дней, в которые должно делать; в те и приходите исцеляться, а не в день субботний. Господь сказал ему в ответ: лицемер! не отвязывает ли каждый из вас вола своего или осла от яслей в субботу и не ведет ли поить? сию же дочь Авраамову, которую связал сатана вот уже восемнадцать лет, не надлежало ли освободить от уз сих в день субботний? И когда говорил Он это, все противившиеся Ему стыдились; и весь народ радовался о всех славных делах Его.»

В цій історії оповідується, здавалося б, на перший погляд, іще одне зцілення хворої людини Ісусом Христом. Та не варто її сприймати, як пересічну. Тут криється велика глибина, велика істина, що може втілитись у надію в серці кожного з нас.

 Невідомо, через які життєві обставини жінка, історію зцілення котрої ми щойно прочитали, залишалася згорбленою цілих 18 років. Але, напевно, на те була причина: чи то хвороба, чи душевна травма, що скорчила її душу і, як наслідок, тіло. Та важливим є те, що вона не залишала надію і продовжувала ходити в синагогу, сподіваючись на Боже чудо.

 Так і сьогодні сатана через певні ситуації в нашому житті: непрощення, гріх, трагедії, переживання, зв’язує людей міцними духовними вузлами. Він прив’язує людей до страждань, негативного бачення світу, нівечить душу і тіло. Та кінцевою метою сатани є позбавлення людини свободи, тоді, як Ісус Христос, навпаки, дає вихід. Важливо розуміти, що зцілення та свободу дає не церква, не пастор, не люди, а Господь. Метою Бога є благословити людину, а не залишити її в проклятті. Бог прийшов розв’язати людей, бо там, де Дух Господній, там свобода (2 Кор 3:17). То ж не варто дозволяти дияволу через одну цигарку, один конфлікт зав’язати міцний вузол на власній душі. Адже, чим більше вузлів, тим важче їх розв’язати.

 В Каліфорнії, найгарнішому штаті Америки, існують міста-привиди, де немає навіть натяку на красу та розкіш. Вони спустошені та розвалені. Колись ці міста були притулком для золотошукачів, які приїжджали на неосвоєні території видобувати скарби землі. З часом там не залишилось нічого цінного, і люди покинули свої тимчасові домівки. Так і сатана приходить в життя людей, як ті золотошукачі, щоб забрати у них все найцінніше. І в людській душі залишається пустка.

 На відміну від золотошукачів, фермери цінують землю і тому обробляють, удобрюють, і поливають її. Будь-яка пустка у їхніх дбайливих руках може перетворитися на буйний оазис. Так і Ісус Христос є подібним до сіяча. Він прийшов не для того, щоб забрати, а щоб кожен з нас зацвів буйним цвітом! Якщо сьогодні хтось ще не певен, кому присвятити своє життя, важливо нагадати, що перспектива за тим, хто дає, а не забирає!

 Якою б не була ситуація в твоєму житті, знай, Ісус прийшов розв’язати твій вузол! Ісус Христос розв’язує всіх, хто звертається до Нього.

 Можливо, у когось виникне питання: «А чи варто було розв’язувати жінку, чиє тіло було зв’язаним вже 18 років?» Ісус Христос однозначно сказав колись і каже сьогодні: «Варто!». І для нас Його слово є великою втіхою та надією.